Лесина груша

У Колодяжному біля Луцька в музеї Лесі Українки росте старезна груша, яка пам'ятає Лесю Українку. 
У нашого колишнього випускника,  Остапа Михаця, появилась ідея зробити копії цієї груші і розповсюдити їх по всій Україні. Дирекція музею позитивно відгукнулась на його пропозицію і минулого літа Остап нарізав живців цієї груші для щеплення. Щеплення і вирощування вдалось. І ось у нього уже майже сотня класних саджанців цієї унікальної груші.   Вже Остап Романович їздив на Волинь, щоб перші з них висадити в Музеї нашої Великої Поетеси, а потім і в інших, пов'язаних з нею місцях Волині. Повезло і нам, адже Остап, як великий прихильник Лесі Українки, та в пам'ять про свою школу, маму - найкращу вчительку української мови багатьох соколян переслав нам саджанець Лесиної груші. Маємо надію, що саджанець приживеться  і  у нас,  ростиме, а  згодом стане великим деревом, яке заплодоносить і порадує своїми плодами всіх.  

Багато хто з нас пам'ятає нашу вчительку української мови Оксану Григорівну Михаць. Вона стала для багатьох улюбленою вчителькою та залишила добру згадку про себе. Багато разів приїздила до Соколі. коли була уже на пенсії, бо тут у неї пройшли найкращі роки її життя, тут народилися і виросли її діти син Остап та дочка Володимира, тут виховала і навчила не одне покоління соколян. Цієї весни Оксани Григорівна відійшла у  вічність. Але про Соколю пам'ятає її син Остап. Сюди вони з Оксаною Григорівною привезли багато плодових дерев яблуні, груші, сливи, котрі добре прижилися на шкільному подвір'ї. Тут майорять їхні жоржини та тюльпани...                              
Спасибі, Остапе Романовичу! Завжди будемо раді бачити Вас у нашій школі. Бажаємо здоров'я та невичерпної енергії творити добрі справи на благо людей. Нехай улюблена справа приносить задоволення.